Свічка запалювання, Запальна свічка [1] - пристрій для займання паливо-повітряної суміші в найрізноманітніших теплових двигунах. Класифікуються як іскрові, дугові, розжарювання, каталітичні, напівпровідникові поверхневі розряди, плазмові запалювачі та інші. У бензинових двигунах внутрішнього згоряння використовуються найпоширеніші іскрові свічки запалювання. Запалення паливо-повітряної суміші в них проводиться електричним розрядом напругою в кілька тисяч або десятків тисяч вольт, що виникає між електродами свічки. Напруга на свічку подається на кожному циклі в певний момент роботи двигуна. У ракетних двигунах свічка запалює паливну суміш електричним розрядом лише у момент запуску. Найчастіше, у процесі роботи свічка зношується і має періодично замінюватися.
